Відмінності між версіями «Національний університет «Львівська політехніка»»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
м
 
(Не показано 3 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 28: Рядок 28:
 
}}
 
}}
  
'''Національний університет''' «'''Львівська політехніка'''» – найстаріший технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи. Бере свій початок з 1816 року, коли за указом цісаря Франца Йосифа була утворена  Цісарсько-королівська реальна школа. У складі Університету – [[Список діючих кафедр|16 інститутів]], [[Список діючих кафедр|101 кафедра]], відокремлені підрозділи, громадські організацій та [[Структурні підрозділи Національного університету «Львівська політехніка»| загальноуніверситетські підрозділи]].
+
'''Національний університет''' «'''Львівська політехніка'''» – найстаріший технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи. Бере свій початок з 1816 року, коли за указом цісаря Франца Йосифа була утворена  Цісарсько-королівська реальна школа. Зараз у складі Університету – [[Список діючих кафедр|16 інститутів]], [[Список діючих кафедр|101 кафедра]], дев'ять коледжів, науково-дослідна частина, науково-технічна бібліотека, видавництво, студентське проєктно-конструкторське об’єднання «Політехніка», Народний дім «Просвіта», чотири навчально-оздоровчі табори. Готують фахівців за 61 бакалаврською спеціальністю (65 бакалаврськими освітньо-професійними програмами)та 57 магістерськими спеціальностями (140 магістерськими освітньо-професійними та 23 освітньо-науковими програмами). Підготовку докторів філософії університет здійснює за 55 спецільностями, докторів наук - за 38 спеціальностями.
  
 
== Коротка історія ==
 
== Коротка історія ==
  
7 березня 1816 року у місті Лембергу (Львові) відкрито Цісарсько-королівську реальну школу. Утримувалась технічна школа за кошти нововведеного місцевого промислового податку. У навчальних планах Реальної школи основну роль відвели предметам природничо-математичного циклу, кресленню, рисунку та вивченню нових сучасних мов. Навчальний процес у Реальній школі здійснювався на основі німецьких освітніх програм, які були пристосовані до місцевих вимог. Новостворена Реальна школа розмістилася у гарному будинку під номером 20 на тодішній вулиці Пекарській (тепер – Вірменська). У цій навчальній будівлі поряд з великим лекційним залом, механічними та хімічними лабораторіями, лабораторією лиття, великою кімнатою для малювання та креслення, розмістились також кабінети адміністративного керівництва школи. На той час реальна освіта протиставлялась класичній та давала потрібні технічні знання для подальшої професійної діяльності. Вступати до Реальної школи дозволялося випускникам, які закінчили 4-річну Нормальну школу.
+
7 березня 1816 року у місті Лембергу (Львові) відкрито Цісарсько-королівську реальну школу. Заклад утримувався за кошти нововведеного місцевого промислового податку. У навчальних планах Реальної школи основну роль відвели предметам природничо-математичного циклу, кресленню, рисунку та вивченню нових сучасних мов. Навчальний процес у Реальній школі здійснювали на основі німецьких освітніх програм, які були пристосовані до місцевих вимог. Новостворена Реальна школа розмістилася у будинку під номером 20 на тодішній вулиці Пекарській (тепер – Вірменська). У цій навчальній будівлі, поряд із великою лекційною залою, механічними та хімічними лабораторіями, лабораторією лиття, великою кімнатою для малювання та креслення, розмістились й кабінети адміністрації школи. На той час реальну освіту протиставляли класичній, вона давала потрібні технічні знання для подальшої професійної діяльності. Вступати до Реальної школи дозволяли випускникам, які закінчили 4-річну Нормальну школу.
  
 
У 1825 році, згідно з Королівським декретом австрійського імператора Франца І, трикласне Цісарсько-королівське реальне училище було реорганізоване у Цісарсько-королівське училище технічних наук і торгівлі у Львові (вул. Вірменська, 20).
 
У 1825 році, згідно з Королівським декретом австрійського імператора Франца І, трикласне Цісарсько-королівське реальне училище було реорганізоване у Цісарсько-королівське училище технічних наук і торгівлі у Львові (вул. Вірменська, 20).
Рядок 40: Рядок 40:
 
У 1844 році в будинку Даровського, що на сьогоднішній вулиці Вірменській, 2 було відкрито Цісарсько-королівську технічну академію у Львові з технічним та торговельним відділами (факультетами).
 
У 1844 році в будинку Даровського, що на сьогоднішній вулиці Вірменській, 2 було відкрито Цісарсько-королівську технічну академію у Львові з технічним та торговельним відділами (факультетами).
  
У 1877 році академію було перейменовано на [[Вища політехнічна школа|Вищу політехнічну школу]] і включено до академічних шкіл Австро-Угорської імперії. Цього ж року новий навчальний рік було розпочато в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери).
+
У 1877 році академію перейменували на [[Вища політехнічна школа|Вищу політехнічну школу]] і зарахували до академічних шкіл Австро-Угорської імперії. Цього ж року новий навчальний рік розпочали в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери).
  
З 1921 р. по 1939 рік навчальний заклад називався [[Львівська політехніка|Львівська політехніка]], після встановлення Радянської влади у 1939 році його було перейменовано на [[Львівський політехнічний інститут]].
+
З 1921 р. до 1939 р. навчальний заклад називався [[Львівська політехніка|Львівська політехніка]], після встановлення Радянської влади у 1939 році його перейменовано на [[Львівський політехнічний інститут]].
  
У червні 1993 році, за рік до свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету та назву [[Державний університет «Львівська політехніка»]]. У 2000-му році університет отримав статус національного.
+
У червні 1993 року, за рік до свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету та назву [[Державний університет «Львівська політехніка»]]. У 2000-му році університет отримав статус національного.
  
З часу заснування і донині [[Ректори Львівської політехніки|Ректорами Львівської політехніки]] була ціла низка видатних вчених та освітян, серед яких відомий архітектор [[Юліан Захарієвич]], автор проєкту головного корпусу університету. У 1879 р. ректором Політехніки уперше став українець – [[ Медведський Юліан| Юліан Медведський]]. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у незалежній Україні став [[Рудавський Юрій Кирилович|Юрій Рудавський]] у 1991 р. З 2007 р. університет очолює професор [[Бобало Юрій Ярославович|Юрій Бобало]].
+
З часу заснування і донині [[Ректори Львівської політехніки|Ректорами Львівської політехніки]] була ціла низка видатних науковців та освітян, серед яких відомий архітектор [[Юліан Захарієвич]], автор проєкту головного корпусу університету. У 1879 р. ректором Політехніки уперше став українець – [[ Медведський Юліан| Юліан Медведський]]. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у незалежній Україні став [[Рудавський Юрій Кирилович|Юрій Рудавський]] у 1991 р. З 2007 р. університет очолює професор [[Бобало Юрій Ярославович|Юрій Бобало]].
  
 
== Структура університету ==
 
== Структура університету ==
Рядок 52: Рядок 52:
 
=== Управління університетом ===
 
=== Управління університетом ===
  
Управління Університетом здійснюється згідно із [[Статут Університету|Статутом]] Національного університету «Львівська політехніка».
+
Управління Університетом здійснюється згідно зі [[Статут Університету|Статутом]] Національного університету «Львівська політехніка».
  
Згідно до Статуту Університету, управління здійснюється на засадах:
+
Відповідно до Статуту Університету, управління відбувається на засадах:
  
 
* автономії та самоврядування;
 
* автономії та самоврядування;
Рядок 64: Рядок 64:
 
* незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.
 
* незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.
  
Управління Університетом проводять: [[Ректор]], [[Ректорат]] та [[Наглядова рада]].
+
Керівником Університету є Ректор, який діє на засадах єдиноначальності, згідно з чинним законодавством та Статутом.
 
+
Керівником Університету є Ректор, який діє на засадах єдиноначальності згідно з чинним законодавством та Статутом.
+
  
 
Органом управління, призначеним для систематичного обговорення та погодження основних питань оперативної діяльності Університету, є Ректорат. Ректорат очолює Ректор, який визначає персональний склад Ректорату та проводить його засідання.
 
Органом управління, призначеним для систематичного обговорення та погодження основних питань оперативної діяльності Університету, є Ректорат. Ректорат очолює Ректор, який визначає персональний склад Ректорату та проводить його засідання.
Рядок 72: Рядок 70:
 
Найвищим колегіальним органом громадського самоврядування Львівської політехніки є [[Конференція колективу]].
 
Найвищим колегіальним органом громадського самоврядування Львівської політехніки є [[Конференція колективу]].
  
Найважливіші питання діяльності та розвитку Університету розглядає [[Вчена рада Університету]].
+
Найважливіші питання діяльності та розвитку Університету розглядає [[Вчена рада Університету]].
  
 
Для проведення прийому студентів на навчання до Національного університету «Львівська політехніка» створюється [[Приймальна комісія]].  
 
Для проведення прийому студентів на навчання до Національного університету «Львівська політехніка» створюється [[Приймальна комісія]].  
Рядок 78: Рядок 76:
 
Управління на рівні [[Навчально-науковий Інститут|Навчально-наукового Інституту]] здійснює Директор Інституту. Колегіальними органами управління в Інституті є Збори колективу Інституту та Вчена рада Інституту.
 
Управління на рівні [[Навчально-науковий Інститут|Навчально-наукового Інституту]] здійснює Директор Інституту. Колегіальними органами управління в Інституті є Збори колективу Інституту та Вчена рада Інституту.
  
Управління на рівні [[кафедра|кафедри]] здійснюється Завідувачем кафедри та колегіальним органом управління кафедри – засіданням кафедри.
+
Управління на рівні [[кафедра|кафедри]] здійснює завідувач кафедри та колегіальний орган управління кафедри – засідання кафедри.
  
 
Управління окремими підрозділами університету здійснює Начальник підрозділу.
 
Управління окремими підрозділами університету здійснює Начальник підрозділу.
  
Вся функціональна діяльність студентів, викладачів та співробітників регулюється [[Правила внутрішнього розпорядку Національного університету «Львівська політехніка»|Правилами внутрішнього розпорядку]] Національного університету «Львівська політехніка».
+
Всю функційну діяльність студентів, викладачів та співробітників регулюють [[Правила внутрішнього розпорядку Національного університету «Львівська політехніка»|Правила внутрішнього розпорядку]] Національного університету «Львівська політехніка».
  
 
=== Навчально-наукові інститути ===
 
=== Навчально-наукові інститути ===
Рядок 158: Рядок 156:
 
З перших років свого заснування Львівська політехніка зарекомендувала себе потужним осередком науки й освіти в Європі, генератором технічних ідей та винаходів. На основі багаторічної теоретичної й експериментальної діяльності в університеті склалися відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займають провідні позиції в Україні за такими науково-технічними напрямами: наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і технології; енерго- та ресурсозберігаючі технології; фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології; приладобудування й вимірювальна техніка.
 
З перших років свого заснування Львівська політехніка зарекомендувала себе потужним осередком науки й освіти в Європі, генератором технічних ідей та винаходів. На основі багаторічної теоретичної й експериментальної діяльності в університеті склалися відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займають провідні позиції в Україні за такими науково-технічними напрямами: наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і технології; енерго- та ресурсозберігаючі технології; фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології; приладобудування й вимірювальна техніка.
  
В структурі управління науковими дослідженнями є:
+
У структурі управління науковими дослідженнями є:
 
*  [[Науково-дослідна частина]] (НДЧ)
 
*  [[Науково-дослідна частина]] (НДЧ)
 
*  [[Науково-технічна рада]]
 
*  [[Науково-технічна рада]]
 
*  [[Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених]]  
 
*  [[Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених]]  
  
Вся науково-технічна діяльність в системі університету є складовою частиною підготовки спеціалістів і здійснюється в рамках [[науково-дослідна частина|науково-дослідної частини]] (НДЧ) науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, державними замовленнями, програмами, проектами.
+
Вся науково-технічна діяльність в системі університету є складовою частиною підготовки спеціалістів, її здійснюють у рамках [[науково-дослідна частина|науково-дослідної частини]] (НДЧ) наукові колективи, окремі науковці за договорами, контрактами, державними замовленнями, програмами, проєктами.
  
 
=== Основні наукові напрями Національного університету «Львівська політехніка» ===
 
=== Основні наукові напрями Національного університету «Львівська політехніка» ===

Поточна версія на 20:34, 30 березня 2020

Національний університет «Львівська політехніка»
Nulp logo ukr.jpg
Тип університет
Девіз «Litteris et Artibus» (укр. «Науками та мистецтвами»)
Гімн Гаудеамус
Дата заснування 7 березня 1816 року
К-ть студентів 31 000
К-сть аспірантів 400
К-сть кандидатів наук 1327
К-сть докторів наук 394
Попередник Державний університет «Львівська політехніка»
Ректор д.т.н, професор, Бобало Юрій Ярославович
Розташування (адреса) 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери 12
Власний сайт http://lp.edu.ua

Національний університет «Львівська політехніка» – найстаріший технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи. Бере свій початок з 1816 року, коли за указом цісаря Франца Йосифа була утворена Цісарсько-королівська реальна школа. Зараз у складі Університету – 16 інститутів, 101 кафедра, дев'ять коледжів, науково-дослідна частина, науково-технічна бібліотека, видавництво, студентське проєктно-конструкторське об’єднання «Політехніка», Народний дім «Просвіта», чотири навчально-оздоровчі табори. Готують фахівців за 61 бакалаврською спеціальністю (65 бакалаврськими освітньо-професійними програмами)та 57 магістерськими спеціальностями (140 магістерськими освітньо-професійними та 23 освітньо-науковими програмами). Підготовку докторів філософії університет здійснює за 55 спецільностями, докторів наук - за 38 спеціальностями.

Коротка історія

7 березня 1816 року у місті Лембергу (Львові) відкрито Цісарсько-королівську реальну школу. Заклад утримувався за кошти нововведеного місцевого промислового податку. У навчальних планах Реальної школи основну роль відвели предметам природничо-математичного циклу, кресленню, рисунку та вивченню нових сучасних мов. Навчальний процес у Реальній школі здійснювали на основі німецьких освітніх програм, які були пристосовані до місцевих вимог. Новостворена Реальна школа розмістилася у будинку під номером 20 на тодішній вулиці Пекарській (тепер – Вірменська). У цій навчальній будівлі, поряд із великою лекційною залою, механічними та хімічними лабораторіями, лабораторією лиття, великою кімнатою для малювання та креслення, розмістились й кабінети адміністрації школи. На той час реальну освіту протиставляли класичній, вона давала потрібні технічні знання для подальшої професійної діяльності. Вступати до Реальної школи дозволяли випускникам, які закінчили 4-річну Нормальну школу.

У 1825 році, згідно з Королівським декретом австрійського імператора Франца І, трикласне Цісарсько-королівське реальне училище було реорганізоване у Цісарсько-королівське училище технічних наук і торгівлі у Львові (вул. Вірменська, 20).

У 1835 році Училище технічних наук і торгівлі перетворили на Цісарсько-королівську реально-торговельну академію у Львові. Тут у 1841 році відкрили технічний факультет.

У 1844 році в будинку Даровського, що на сьогоднішній вулиці Вірменській, 2 було відкрито Цісарсько-королівську технічну академію у Львові з технічним та торговельним відділами (факультетами).

У 1877 році академію перейменували на Вищу політехнічну школу і зарахували до академічних шкіл Австро-Угорської імперії. Цього ж року новий навчальний рік розпочали в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери).

З 1921 р. до 1939 р. навчальний заклад називався Львівська політехніка, після встановлення Радянської влади у 1939 році його перейменовано на Львівський політехнічний інститут.

У червні 1993 року, за рік до свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету та назву Державний університет «Львівська політехніка». У 2000-му році університет отримав статус національного.

З часу заснування і донині Ректорами Львівської політехніки була ціла низка видатних науковців та освітян, серед яких – відомий архітектор Юліан Захарієвич, автор проєкту головного корпусу університету. У 1879 р. ректором Політехніки уперше став українець – Юліан Медведський. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у незалежній Україні став Юрій Рудавський у 1991 р. З 2007 р. університет очолює професор Юрій Бобало.

Структура університету

Управління університетом

Управління Університетом здійснюється згідно зі Статутом Національного університету «Львівська політехніка».

Відповідно до Статуту Університету, управління відбувається на засадах:

  • автономії та самоврядування;
  • розмежування прав, обов'язків і відповідальності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, органів управління вищою освітою, керівництва Університету та його структурних підрозділів;
  • поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;
  • незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

Керівником Університету є Ректор, який діє на засадах єдиноначальності, згідно з чинним законодавством та Статутом.

Органом управління, призначеним для систематичного обговорення та погодження основних питань оперативної діяльності Університету, є Ректорат. Ректорат очолює Ректор, який визначає персональний склад Ректорату та проводить його засідання.

Найвищим колегіальним органом громадського самоврядування Львівської політехніки є Конференція колективу.

Найважливіші питання діяльності та розвитку Університету розглядає Вчена рада Університету.

Для проведення прийому студентів на навчання до Національного університету «Львівська політехніка» створюється Приймальна комісія.

Управління на рівні Навчально-наукового Інституту здійснює Директор Інституту. Колегіальними органами управління в Інституті є Збори колективу Інституту та Вчена рада Інституту.

Управління на рівні кафедри здійснює завідувач кафедри та колегіальний орган управління кафедри – засідання кафедри.

Управління окремими підрозділами університету здійснює Начальник підрозділу.

Всю функційну діяльність студентів, викладачів та співробітників регулюють Правила внутрішнього розпорядку Національного університету «Львівська політехніка».

Навчально-наукові інститути

Відокремлені підрозділи університету

Громадські об'єднання

Загальноуніверситетські структурні підрозділи

Науково-дослідницька діяльність

З перших років свого заснування Львівська політехніка зарекомендувала себе потужним осередком науки й освіти в Європі, генератором технічних ідей та винаходів. На основі багаторічної теоретичної й експериментальної діяльності в університеті склалися відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займають провідні позиції в Україні за такими науково-технічними напрямами: наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і технології; енерго- та ресурсозберігаючі технології; фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології; приладобудування й вимірювальна техніка.

У структурі управління науковими дослідженнями є:

Вся науково-технічна діяльність в системі університету є складовою частиною підготовки спеціалістів, її здійснюють у рамках науково-дослідної частини (НДЧ) наукові колективи, окремі науковці за договорами, контрактами, державними замовленнями, програмами, проєктами.

Основні наукові напрями Національного університету «Львівська політехніка»

(затверджені Вченою радою Національного університету «Львівська політехніка» 24.06.2014 р. протокол № 5)

  1. Формування архітектурно-містобудівельними засобами середовища людського проживання.
  2. Теоретичні та експериментальні дослідження будівельних конструкцій будівель, споруд і мостів, розроблення енерго- та ресурсоощадних технологій будівництва, прогресивних будівельних матеріалів та підвищення енергоефективності систем теплогазопостачання і раціонального водокористування.
  3. Геоінформаційний моніторинг та оцінювання стану навколишнього середовища методами геодезії, картографії, дистанційного зондування та кадастру.
  4. Актуальні проблеми гуманітарних і суспільствознавчих наук.
  5. Ресурсозберігаючі технології, природоохоронні заходи та засади оцінювання і використання реакраційно-туристичного потенціалу територій.
  6. Проблеми економіки та управління інноваційним розвитком.
  7. Ресурсозберігаючі технології та інтелектуальні системи керування в енергозабезпеченні об’єктів економічної діяльності.
  8. Створення новітніх технологій, технічних систем та матеріалів у промисловості та транспорті, діагностика машин, конструкцій і споруд.
  9. Перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології.
  10. Розроблення теоретичних основ, технічних та програмних засобів, математичного забезпечення комп’ютерних, вимірювальних, керуючих систем та систем захисту інформації, їх метрологічне забезпечення та сертифікаційне випробування.
  11. Правові, психологічні та інформаційні проблеми розвитку державності в Україні.
  12. Розроблення математичних методів та фізико-механічних моделей і їх застосування до розв’язування прикладних задач.
  13. Інфокомунікаційні радіоелектронні, електронні та оптоелектронні системи та пристрої, матеріали та компоненти.
  14. Розроблення теоретичних основ та технологій процесів одержання нових органічних і неорганічних речовин та матеріалів різного призначення.
  15. Діаспора та міграційні процеси в українському та світовому вимірах: політологічний, економічний, освітній, культурологічний аспект.