Історія кафедри геодезії

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук

У 1871 році наказом Міністерства освіти Австро-Угорщини була створена кафедра геодезії і сферичної астрономії. Її першим завідувачем був призначений асистент Чеського вищого училища технічного у м. Празі Зброжек Домінік, якому згодом було присвоєно звання професора.

Створення кафедри геодезії та сферичної астрономії у Львівській технічній академії дало змогу відкрити у 1877 році першу в Західній Україні астрономічну обсерваторію, а з 1878 року — метеорологічну станцію.

З надбанням наукового та педагогічного потенціалу кафедра геодезії та сферичної астрономії у 1894 році поділяється на кафедру геодезії (яка з такою назвою існує і сьогодні) та кафедру сферичної астрономії і вищої геодезії. Кафедри очолили відповідно професори С. Відт та В. Ласка.

З 1912 року кафедру геодезії очолив професор К.Вайґель — один з найвідоміших вчених-геодезистів Західної України того часу, який завідував кафедрою близько 30 років.

Після Великої Вітчизняної війни, у 1945 році кафедра геодезії входить до складу геодезичного факультету, створеного у Львівській політехніці. Її завідувачем призначають доцента Андрія Даниловича Моторного.Важливим досягненням кафедри на цей час були розроблені доц. А.Д.Моторним системи полігонометричних ланок з базисами розташованими не перпендикулярно до лінії, що визначається (як в ланках паралактичної полігонометрії), а вздовж цієї лінії. Такі ланки, в подальшому названі новими ланками полігонометрії.

До появи світловіддалемірів такі побудови розширювали можливості застосування полігонометрії, мали важливе виробниче значення і їх створення і детальний аналіз стали основою докторської дисертації А. Д. Моторного. Під кінець свого життя проф. А.Д.Моторний склав російсько-український словник технічних термінів з геодезичного циклу дисциплін. На жаль, видати такий словник йому не вдалось. Тепер, коли Україна стала самостійною, словник значно поповнений, переважно доцентом В. О. Літинським, вийшов у 1993 році.

Починаючи з 1952 р., коли колектив кафедри поповнився молодими викладачами-випускниками ГФ, кафедра за пропозицією А. Д. Моторного почала вивчення проблеми впливу зовнішнього середовища на результати геодезичних вимірювань, зокрема:

  • Д. І. Маслич вивчав особливості дії вертикальної рефракції на результати тригонометричного нівелювання в гірських умовах;
  • А. Л. Островський — дію бокової рефракції на точність вимірювань горизонтальних кутів в міській полігонометрії та полігонометрії, що прокладається вздовж рік, залізниць та шосейних доріг;
  • Л. С. Хижак — дію бокової рефракції та тріангуляційні мережі, що будуються в рівнинній місцевості з різнорідною підстилаючою поверхнею (ліс, рілля, пісок тощо). Він перший серед Львівських геодезистів звернув увагу на залежність між коливаннями зображень візирних цілей та рефракцією. Цей зв’язок дозволив зробити важливий крок у вирішенні проблеми вертикальної рефракції;
  • М. К. Дрок вивчав дію вертикальної рефракції в залежності від висоти променя (під час тригонометричного нівелювання на віддалях до одного кілометра) над сушею та стоячими водоймами;
  • І. Н. Кметко — дію нівелірної рефракції на результати високоточного геометричного нівелювання. При цьому було доведено переважаючий, систематичний, а не випадковий, вплив рефракції, як вважалось до цього.
  • С. І. Плахотний — вивчав закономірності впливу атмосфери на світловіддалемірні вимірювання;
  • Р. М. Тартачинський — вплив бокової рефракції в умовах міської тріангуляційної мережі;
  • М. І. Кравцов — вплив атмосфери на радіовіддалемірні вимірювання.
  • Б. Т. Тлустяк досліджував питання дії вертикальної рефракції у шельфовій зоні;
  • М. Ф. Лісевич — вплив атмосфери на світловіддалемірні вимірювання над сушею і над водною поверхнею;
  • В. О. Сажин — дію вертикальної рефракції в нічні періоди доби в гірській та горбистій місцевості.

Питання атмосферних впливів на результати спостережень за просторовим положенням високих об’єктів досліджував асистент А. Ю. Федорищев (світлові хвилі) і асистент В. О. Перваго (радіохвилі); В. О. Літинський вивчав рефракційне поле у великих кар’єрах — замкнутих, штучних заглибленнях рельєфу.

У 1966 році сумісним рішенням колишніх міністерства геології СРСР та міністерства освіти Української РСР було створено першу на ГФ галузеву лабораторію з вивчення атмосферних впливів на астрономо-геодезичні вимірювання. Першим науковим керівником лабораторії став професор М. К. Мигаль, першими темоводами були — доценти Д. І. Маслич, А. Л. Островський та Л. С. Хижак. Найважливішою науковою розробкою перших років дії лабораторії (1967 — 1972 р. р.) стало створення еталонного геодезичного полігону в гірському районі Карпат.

Кінець 70-х, початок 80-х років були роками росту наукової діяльності кафедри. У 1975 р. професор М. К. Мигаль передав наукове керівництво галузевою лабораторією професору А. Л. Островському. З цього часу лабораторія ГНДЛ-18 стає невід’ємною частиною кафедри геодезії.

За час свого існування ГНДЛ-18 виконала понад 200 госпдоговірних науково-дослідних тем. Серед замовників лабораторії були ГУГК СРСР, Академія наук СРСР, Міністерство оборони, Міністерство освіти, Державний комітет з науки та техніки, підприємства Міністерства енергетики, атомної енергетики, ГАЗпрому та інші. Кількість штатних працівників досягла 18 осіб.

За матеріалами дослідження рефракції виконаних лабораторією, опубліковано сотні наукових статей, декілька монографій, отримані десятки авторських свідоцтв, захищено 6 докторських дисертацій (А. Л. Островский, П. В. Павлів, Б. М. Джуман, О. І. Мороз, Ф. Д. Заблоцький, А. С. Суюнов) та біля 40 кандидатських. Таким чином, була створена признана в світі школа рефракції.

Зі становленням України як незалежної самостійної держави, в наслідок економічних та соціальних змін зазнали певної трансформації наукова тематика лабораторії. Перед новоствореним ГУГК України постали невідкладні державні завдання, пов’язані з приватизацією земель, створення сучасних супутникових геодезичних мереж, розробленням новітніх технологій топографічного знімання, створенням банку даних та багато інших. Особливо актуальними стали проблеми інженерно-геодезичного моніторингу за мобільністю унікальних та великих інженерних споруд під впливом ендогенних та екзогенних процесів. Це стосується АЕС, гідро та теплових електростанцій, компресорних станцій, магістральних газо- та нафтопроводів, розташованих в районах підвищеної тектонічної діяльності; переходи від статичної до кінематичної та динамічної геодезії; створення перманентних просторових астрономо-геодезичних мереж України методами GPS; математична оптимізація цих мереж.

За останні роки кафедра досягла значних успіхів в галузі розробки методів та засобів геодезичного забезпечення монтажу та ремонту великогабаритного технологічного обладнання. Виявилось, що геодезичні методи не тільки дозволяють ставити технологічне обладнання в проектне положення, але й прогнозувати його тривалість, працездатність. А це — новий, перспективний напрямок в інженерній геодезії. Розробки з цієї тематики принесли кафедрі геодезії 29 авторських свідоцтв, доцент Т. Г. Шевченко захистив докторську, а інженери В. Г. Гребенюк, В. І. Поліщук, С. Г. Хропот — кандидатські дисертації.

У 1991 р. на кафедрі видана монографія «Методи врахування атмосферних впливів на астрономо-геодезичні виміри». Основні дослідження та успіхи базуються переважно на залежностях між турбулентністю атмосфери і аномаліями рефракції, а у 2003 році — монографія О. І. Мороза «Визначення та врахування вертикальної рефракції під час геодезичних вимірювань» на основі якої, в цьому ж році, була захищена докторська дисертація.

Сьогодні на кафедрі працюють 2 доктори та 7 кандидати наук. Працівники кафедри готують спеціалістів в трьох інститутах «Львівської політехніки»: Інституті геодезії, Інституті будівництва та інженерії довкілля, Інституті архітектури, читають курси лекцій з «Топографії», «Геодезії», «Топографічного креслення», «Основи геодезії» «Інженерної геодезії», «електронних геодезичних приладів».

У своєму арсеналі кафедра має, крім оптичних приладів, електроні тахеометри, електронні та лазерні нівеліри. Заняття ведуться у п’яти лабораторіях та комп’ютерному класі кафедри. Пріоритетним напрямком наукової діяльності кафедри є врахування атмосферних впливів на точність астрономо-геодезичних вимірювань. Львівська «школа рефракції», започаткована професором А. Л. Островським визнана не тільки в Україні, а й усьому світі.

Завдяки професорові Т. Г. Шевченку, який мав понад 30 авторських свідоцтв, кафедра досягла значних успіхів у галузі розробки методів та засобів геодезичного забезпечення монтажу та ремонту великогабаритного технологічного обладнання. За редакцією проф. Т. Г. Шевченка видано посібник та підручник «Геодезичні прилади» для студентів всіх спеціальностей геодезичного профілю.

Значний внесок у розробку найвигідніших методів побудови геодезичних мереж у міських умовах створив професор І. С. Тревого. З його ініціативи на Яворівському військовому полігоні створений один з найточніших в Україні еталонних базисів для атестації сучасних геодезичних приладів. Професор І. С. Тревого є Президентом Українського товариства геодезистів та картографів.

За редакцією доцента В. О. Літинського на кафедрі вперше в Україні підготовлено та видано «Геодезичний енциклопедичний словник», який містить майже 3800 статей з топографії, геодезії, геодезичної астрономії, космічної геодезії, планетогеодезії, сферичної геодезії, інженерної геодезії, морської геодезії, тощо.

Доценти І. Ф. Гарасимчук, З. Р. Тартачинська, старші викладачі Н. П. Ярема, І. Я. Покотило, І. С. Сідоров, Ю. Г. Кордуба, асистенти В. Л. Тарнавський, О. В. Серант, О. Д. Приступа гідно продовжують кращі традиції своїх попередників у науковій та педагогічній роботі.

За час існування кафедри підготовлено та захищено 53 докторські та кандидатські дисертації, опубліковано 24 монографії і підручники та понад 700 наукових статей. Більш як 20 років кафедра є опорною для геодезичних кафедр західного регіону України.